Ти не повіриш. Ця тиша дзвенить і пульсує.

Дихає п’яно і сонно зітхає у ніч.

Теплий спочинок від денних міжбуденних суєт

Квітне дитинно у посмішках сплячих облич.

 

Ти не повіриш. Ця тиша – вінець карнавалу:

Падають маски і вітер мете конфеті…

Я відчувала. Ба, більше – я передчувала

Ніжну мовчанку і зорі оці золоті.

 

Ти не повіриш. Ця тиша – вона не навколо.

Тиша – у нас. Наче лагідний світлий вогонь.

Ти засинаєш. І пахне у сні матіола

Теплим цілунком барвистого «завтра» твого.

 

15.05.13