Усі оспівали:
Людей в бушлатах
Людей у білих халатах
Людей що живуть нотами
І навіть тих
З фронтовими блокнотами.
А от їм. Наша відповідь –
Теж – невиспаних
Рабів комп’ютера й миші.
А нам би – тиші.
Нам болять непрості задачки.
В нас стріляють листи читацькі…
Та ми – тримаємось
Ми собі маємо
Трохи – обіду. Трохи – дед-лайну.
Начальство: – Вірра!
Друкарня: – Майна!
А що насправді – велика тайна.
(Тайна тихенько причаїлась у слові:
Ми вам даємо хоч трішки любові)