Пообіцяй мені більше сюди не заходити.

Нам ні до чого обом ці веселі іграшки.

Ти не вгадав ані ноти, вгадавши мелодію.

Я продала всі слова, пропонуючи витрішки.

 

Знаєш, не варто триматись за невідповідності.

В різноіменності гратися також не будемо.

Хай вже на двох відчуття позавласної гідності

Тихо конає, оточене напівоблудами.

 

Ну і нарешті – зуміймо у безвість сотатися

Де вже тих кросен полон подолати усталений

Ми пропонуємо певність у рогах і ратицях,

Песика з’ївши непатраним і необшмаленим

 

На ніби-учті на честь уцілілих і вижилих

На напівсвяті притерплено-приузвичаєних

Пообіцяй мені більше в двобої не вижити –

В тому, в якому тепер, обійнявшись конаємо.

 

Далі – пітьма, пересотана шматтячком корпії

Далі – безпам’ять, в яку ми вростали радісно.

Нам залишилась досмертна твоя недоторканість

І некрологи в ефірі місцевого радіо.

 

5.05.11