Пообіцяй мені більше сюди не заходити.
Нам ні до чого обом ці веселі іграшки.
Ти не вгадав ані ноти, вгадавши мелодію.
Я продала всі слова, пропонуючи витрішки.
Знаєш, не варто триматись за невідповідності.
В різноіменності гратися також не будемо.
Хай вже на двох відчуття позавласної гідності
Тихо конає, оточене напівоблудами.
Ну і нарешті – зуміймо у безвість сотатися
Де вже тих кросен полон подолати усталений
Ми пропонуємо певність у рогах і ратицях,
Песика з’ївши непатраним і необшмаленим
На ніби-учті на честь уцілілих і вижилих
На напівсвяті притерплено-приузвичаєних
Пообіцяй мені більше в двобої не вижити –
В тому, в якому тепер, обійнявшись конаємо.
Далі – пітьма, пересотана шматтячком корпії
Далі – безпам’ять, в яку ми вростали радісно.
Нам залишилась досмертна твоя недоторканість
І некрологи в ефірі місцевого радіо.
5.05.11