Темний смак солодкої трутизни.
Темний сміх порожнього екрану.
От біда: сміятись надто пізно.
От нещастя: плакати зарано.

 

Білий світ загорнуто у чорне.
Не збагнеш – поминки чи причастя.
Вже запізно радісному горю
І не час – згорьованому щастю.

 

В сльози – нелогічно й нерозумно.
В сміх – немає приводу неначе.
Надто запізнився перший сумнів,
А останній – здимів необачно.

 

Мав би плач – натомість в’ється пісня.
І тебе звивають в ніжність стебел
Я – що є. І я – що буде після
Вкупі з тою, що була – до тебе.

 

5.06.12