Мене вже нудить на цих каруселях,
На гойдалках цих і в задрипаних тирах.
Мене дратують комфортні оселі,
Розкішні маєтки і навіть квартири.

 

Мене забембав цей світ під копірку,
Ці діти, немов перезняті на ксеро,
І трохи придурки, і повні притирки,
Та баба у тєліку з тим “Романсеро”.

 

І ніби насправді, і ніби так треба,
І всі ідіоти уже у колонах.
Ще трохи – і рушать у сонячне небо
Просити у Бога собі макаронів,

 

Батонів, сосисок і навіть прокладок –
Хіба чоловік заробляє на “Олвейз”?
А ще – заразом – відповідної влади,
І, певно, макухи в затумкані голови.

 

Ще трохи – і край! Я б таке написала –
То пофіґ, що чемна. Існують же квоти!..
О’кей, мій народе! Мене все – дістало.
Піду-но в аптеку по антиблювотне.

                                            

6.06.05