1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Мелодія вічних прощань

Мелодія вічних прощань (18)

Місто стало сліпим жебраком.Перемотане шматтям газонів.Місто спрагло чекає озону,Розчахнувши асфальтовий кофр.   На гастролі його не беруть,Та йому залишається втіха:На старому потертому грифі —Шарудіння приспущених струн   У розважливих пальцях дощу —Теплих пальцях старого маестро.Не цілком віртуозно, та чесно,Зрозуміло для тих, хто почув,   Помирає мелодія днів,Незнайомих із вальсами Відня.Зграї снів гастролюють на півдні,І мандрує смичок по струні,   Та…
Десь над містом квітує вогонь,Сивий присмерк над літом тане…Чуєш дивну тривогу? — Либонь,Вітер б’є в золоті тимпани.   Очі трав на обличчях руїнУсміхаються якось недобро.Прокотилися дні моїКураями за темний обрій.   Облетить листопадом тепло,Тихо ляже між слив і черешень.Видно, все, що у мене було —Віра в те, що твій погляд не бреше.   Отже, все, що лишилось мені —Тихий шепіт…

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...