Шовкова держава
Шовкова держава (57)
Колись, у дитинстві, мене заворожила ця казка... Я так і бачила її - Шовкову державу, – прекрасну, мальовничу, співучу... І зівсебіч оточену ворогами. Як у кожній казці, все закінчилося щасливо. Чарівна країна дочекалася свого героя. І стали ясними зорі, тихими - води. Нашу казку ще не закінчено. Хочеться вірити, що казкар не забуде законів жанру. А доти кожен, хто живе в краю шовкових трав і напоєного пахощамі вітру, вірить у щастя. І тому - не варто забувати про диво, байдуже проходити повз красу... Ми є такі, які є. Ми живемо тут і сьогодні. Ми - самі собі герої. І все, що в нас є, - наша шовкова держава, країна мрійних і добрих людей, яким не варто забувати, що вони - саме такі...
19.07.19
ПАТРІОТ
Я простий патріот –ні багато й ні мало.Я кохаю країнупотужно й глибоко.Я вже майже померза свої ідеали,Та дивлюсь – а до бабоклишилось півкроку.Вибір завжди такий:чи в пани, чи подохнуть.Здогадайтесь самі,чи я повз у судомах.Все о’кей. Ну й до істинитакож – півздоху.Не заблудиш. А як же.Ти ж бачиш? Ти вдома.
Опубліковано в
Шовкова держава
19.05.18
Вітер ще має шанси
Вітер ще має шанси бути почутим. Навіть якщо гніздиться на денці склянки. Вітер дарує волю. Та радше – труту. Вітер нагадує лоно чужої коханки. Вештає світом, полює – шукає втіхи. Якщо захочеш – можеш його прийняти. Тільки – чи вистачить крові, дощу і сміху. Щоби – якщо не спиниш – хоча б обрати. 19.05.09
Опубліковано в
Шовкова держава
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Зоря мого зойку в Я зроду тут живу (20.02.20)
- Половецькі герці в Сонцетяжіння (20.02.20)
- БЛЕФ в І залишаться - вірші (18.02.20)
- Наше світання, наша розмова в Мелодія вічних прощань (17.02.20)
- Благословляю відстань тричі в Мелодія вічних прощань (16.02.20)
- Випало небо снігом в І залишаться - вірші (12.02.20)
- Дещо про місяці в І залишаться - вірші (11.02.20)