Чим ближче Купала,
тим папороть пахне тривожніше.
Гілки заплітаються
в темне цупке полотно.
Усе, що належиться,
буде ще віддано – кожному.
І крокам, що переплелися,
обіцяно дно.
Хіба – Морена
невблаганно і сонячно випливе.
І жертви – не треба.
А треба тремтіння долонь.
Мені по тобі – або й з тебе –
іще не доліплено,
Та глина (бо ж – літо)
твоє зберігає тепло.
Хто знайде – для того
краплина відблискує в келисі.
Хто прийде – той знатиме:
ось і відшукано скарб...
Чого ж це у снах моїх
досі ліси твої стеляться
Під кроки, що в такт не потраплять –
Найлегшою з кар.
07.06.06