Тридцять три мої щастя
існують на докір нещастям.
Золотим моїм вербам - куди не мандрую -
сміються зелені.
І хоча зеленаво підморгують
щезники й трясця,
Я, напевно, і там заночую -
з євшаном у жмені.
Я так звикла давно, що мені
за двома за плечима
Є кому підморгнути і є кому
сумно всміхатись.
Я двом зорям належу -
ранковій зорі і вечрній, -
От як дим, що із небом щоденно
пов’язує хату.
Я цим тішилась змалечку.
Певно, втішатимусь завжди.
Тільки часом останнім
усе почуваюсь, неначе
Той щасливо-нещасний володар
в "Шовковій державі" :
Одне око сміється, а друге,
хоч вбийся ти, - плаче.
23. 05. 11
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)