Це — ностальгія. Я певна — лише ностальгія.
Це не кохання — кохання давно вже нема.
Це просто спогад про давні, забути події.
Ця акварель хоч прекрасна, та блякла й німа.
Це — ностальгія. Я майже впевнена в цьому.
Буде ще краще, якщо в цьому впевнений ти.
Ми усміхаємось — кожен у власному домі
Добре сховавшись од неї, немов од сльоти.
Нам допоможуть цілунки, плащі й парасолі.
Наші подружні обов’язки міцно, мов твердь,
Втримають нас від струни божевільного соло
Поклику, дужчого за безнадію і смерть.
Це ностальгія — вино, перестояно-згусле.
Це наша пам’ять таврує слова і пісні.
Чом же так плаче та жінка у темному люстрі?
Чом це двійник твій все палить одну по одній?
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)