1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Я зроду тут живу

Я зроду тут живу (86)

Так не буває, правда?Може і нас немає.Вирішу все сама я,Вислухавши поради.Так не буває, дійсно:Дотик на рівні думкиРук і очей цілункиТіл переплетених пісня…Так не буває. Бачиш? –Це мій квиток. На завтраВсе, що мені сказав тиПам’ять відкине ледача.Квіти задивляться в осіньРуки сплетуться, мов змії…Менше із тим. Розумієш?Так не буває. І досить 1997
Тепер твоя довіра тане Немов останній промінь дня – Стільком зізнатися в коханні В жагучих віршах і піснях!   Стільком віддати шепотіння Палких живих безтямних слів!.. По них залишилися тіні І перекинуті столи.   Та що похилені знамена – Вони, посивілі в боях, Не дочекалися від мене Лише два слова: «Я – твоя».
Сторінка 1 з 3