1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Сонцетяжіння

Сонцетяжіння (31)

Без змісту. Без сну.Хай танцюють обвуглені липи.Останню веснуВ їхніх пальцях багаття засліпить.Імлистий вогоньЗатанцює арканом довколаТремтіння мого,Що вужем виповза із розколу.   Я надто старий.Мої сни посивіли і зблякли.З земної кориВиступає затруєння — маком.Жадання жаринШаленіє на тілі багаття,Мов правило гри,У яку я не можу не грати.   Не треба роси,Хай повзуть по прив’ялених травахДзвінкі голосиВже напівожіночнених мавок,Що хочуть винаІ шукають спокійного…
Такі ми є — не добрі, не лихі —У самопізнанні на рівні генів.Усе, що нам лишилось від птахів —Тужавий крик, затиснутий в легенях.   Самих себе шукаючи вгорі,Ми дихаємо важко, але гордоІ спрагло мовчимо, допоки крикВсотається у кров і хлине горлом.   І в березневий напівмертвий снігКрізь чорні губи, спечені у кратер,З нас витечуть скривавлені пісні,Яким колись судилося літати.  …