1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (283)

Я хочу знати, як все минає. Щоб досвід – інших, аби – не мій Ходи до мене, мій чорний раю: Вже час на небо. Вже час – сурмі. І потім, в хмарах, я буду чемно Дивитись влет на роздертий світ. А що? І справді прікольна тєма. Були. Минаємо. Всім – привіт. 11.05.05
"Матір Божа простелила свій плащ, і по ньому піднялися на небо козаки, що не схотіли вбивати своїх братів". /з народного переказу/ БАЛАДА ПРО БРАТІВ В чорний рік то було, Як земля розверзлась зі стоном, Щоб прийняти до себе Дітей невгамовних тіла. Скільки спокій знайшло У заболенім змученім лоні! Кожен в землю забрав Два надломлених білих крила.   Хто грішив весь…