Коли зоряний вечір
в білостінну гавань
припливе під вітрилом ковдри,
Він похилить втомлені плечі
до затишку лави,
де чатує чубатий спочинок недовгий.
Встане вночі, мов сновида…
По хатині, вікнами латаній,
горошинами котяться зорі.
Туманом піде.
І ще довго-довго палатиме
на вустах гіркуватий морок.
Серце в долоні зважить,
Чару сонця за талію
перехилить на зелену стежину…
— Світла моя! — скаже —
не шукай мене у конваліях,
я більше люблю жоржини.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- День новий прийшов в Пісні (01.07.22)
- КОНКІСТАДОР в Благовіст (26.06.22)
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)