Ще стільки всього,
стільки – стільки всього
Ще стільки неба,
шелесту і вітру
Шкода, що зупиняється дорога
І що сліди прийдешня
злива витре
Що буде день
І тінь бджоли на квітці
І літні хлопчаки,
засмаглі й босі
Шкода, що я не зможу
зупиниться
Що мойри – й ті за мною плачуть
досі
А день такий –
ні змови, ні облуди
Лиш маршем по мені
крокують ниці…
Мене – не буде.
Завтра вже – не буде.
І це – моя остання
таємниця
8.07.10