1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Сонцетяжіння

Сонцетяжіння (34)

I. Я (НАДВЕЧІР).Туп…туп…туп…туп…Не позбутися пут.Тук…тук…тук…тук…Із годинника в кут.Кур…кур…кур…кур…Курли — з неба до рук.Кум…кум…кум…кум..—Зелене болотце жаб’ячих мук.Так…так…так…так…Так, о мій кат!Там…там…там…там..—Два ходи — і мат.Мар!..Мар!..Чуєш? МарПерехрестями рам.Мак…мак…мак…мак:Поле крові і кам —Інь…інь…інь!..інь(Неіснуюче “ні”).І не — і не — і не — і неЗ тим — м — ені.   II. СТЕЛЯ.Ти не вмістиш в собімоє існування.Ти — лише площина.Тобі не вистачає бодайще одного…
Ледь хрипує старенька платівка,Теплий вечір морозивом тане,Плаче літо, об теплу бруківкуРозбиваючи груди каштанів.   Блякнуть зорі, дзвенить верховіття,Топче місяць блакитну стежину,І у цім неприкаянім літіГасну я, мов остання жоржина.   Небо блідне розтрощеним люстром…Хай я видамся ночі смішною —Панно Осінь! Я ваша пелюстка.Хоч нещиро поплачте за мною!   Завтра тишу скатують тимпани,Зарегоче скривавлене лихо.Панно Осінь! О, панно! О, панно!Я не…