06 вересня 2021

Юркові Волощаку, митцю, мореплавцю і другу І.Ти іншій написав. ІІ.Мальта: пірати – лицарі.

Написав  administrator
Друк
Оцінити
(1 голос)

І.
Ти іншій написав. Але – мені.
Чи то – обом. Чи то – собі у безвість.
Ти тонеш у солоному вині
Посеред хвиль на ступленому лезі
Загубленої скіпки корабля.
Для тебе ми – єдині, наче Янус,
Та це лише на відстані. Поглянь:
З наближенням ілюзія розтане –
І ляжуть кілометри межи нас,
Від веж старих – до степової цноти.
Ви будете удвох. А я – одна.
Але ніхто із нас не буде проти.
Лише тоді зануришся у жах,
Як захід кров розіллє по канапі…
І до німого скрику буде жаль
Єдиної, розділеної навпіл.
Ти навіть сам не знаєш, що така –
На відстані – любов – не панацея:
Вона тебе на березі чека,
А я – твоя сирена, Одіссею.
Прикутий, мов до щогли, до вини
Обов’язком із присмаком цикути,
Ти молишся, щоб ми були одним –
І знаєш, що цього не може бути.


ІІ.
Мальта: пірати – лицарі,
а може, і навпаки.
Хочу квиління нице
пити з твоєї руки.
Спогад про берег Ереба…
хвилі… Пелопонес…
Напіврозіп’яте небо
тримає Південний хрест.
Обрій зеленоспинний,
сни, уривки жадань.
Біле мереживо піни
в коси мої опада.
Мальта: пірат чи лицар?
Може, обоє – встик.
Хай мені море сниться,
як напророчував ти.
Вежі… костели… Боїми –
сон чи реалія? Де?
Попід і понад тобою
тіло моє молоде.
І коли волю примарну
славиш, мов п’яний вар’ят,
Друже! Не думай de mare*,
щоб не згадалася – я.

* про море

Останнє від administrator

Повернутись нагору