Здійснилось: лобом об стінУ
Ропа залляла очі…
І я впаду в безодню сну
Не дочекавшись ночі
Спинивши часу дикий біг
Залишу вічну сцену.
А потім в сон проникне біль
І розшматує вени.
Забуду днів панно рябе,
Порину в заметілі…
Я з мозку вирвала тебе,
А ти лишився в тілі, –
Злечу над ріки і міста
Не витримаю муки:
До тебе тягнуться вуста,
Тебе шукають руки
Перед очима світ застиг
І виходу немає…
– Молю! Благаю! – Відпусти!..
– А я і не тримаю.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)