Неприкаянний блазень –
Той, хто в церковці юрби
колонізований сміхом –
до останньої крихти
розділений, мов хлібИ,
зсудомлений криком екстазу
Неприхований відчай
бравадно-розхристані фрази
строкате презирство одягу
– Гей, юродиві!
Сьогодні – Свято Блазня! –
Час запалити свічку!
Завиваються кола
Вмирають сумні відголоски
безсонного темного болю
І я вже виконую соло
Із вікнами в осінь –
Здригання нервово-голе
А болить лише спомин –
Судомний, оскомний,
Брудний, непотрібний –
рідний
Зазирають у вікна
Покинуті крики,
Тривожні і щемні –
Темні
1998