1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Я зроду тут живу

Я зроду тут живу (91)

Неприкаянний блазень – Той, хто в церковці юрби колонізований сміхом – до останньої крихти розділений, мов хлібИ, зсудомлений криком екстазу   Неприхований відчай бравадно-розхристані фрази строкате презирство одягу – Гей, юродиві! Сьогодні – Свято Блазня! – Час запалити свічку!   Завиваються кола Вмирають сумні відголоски безсонного темного болю І я вже виконую соло Із вікнами в осінь – Здригання нервово-голе…
Це божевілля – жовті будинки з сірими вікнами кава із сіллю хочеш, ця жінка спогади викине –   мотлох і сміття суглинок болю крики зволожені сльози їй витреш – чорну сваволю непереможену   шмаття асфальту чорними пальцями вечір цей шарпає небо зі смальти в місячних п’яльцях кинута картами   хитрощі мавок зловлять не кожного в жовтому листі долю на каві…