Що ти хочеш від мене,
на зустріч чекаючи марно?
Я не хочу від тебе
гарячого тіла жаги…
На високій Голгофі
побудую я замок захмарний,
Оточу його лісом
правічних чеснот-берегинь.
Може, стріли кохання
заіржавіли в бога Ероса,
Золота Афродіта
стала знов шумовинням морським?
Приховаю під чорне
розпусні розпущені коси,
Білу сукню спалю.
Хай від неї залишиться дим.
От і все, що скажу.
А чому — запитаєш у вітра.
Відповість тобі попіл,
що по сукні зоставсь на землі…
На високій Голгофі
побудую я замок нехитрий,
Білий дим від багаття
вітрилом напнуть кораблі.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)