І все-таки – очі.
Ти згадуєш очі мої.
Позбутися хочеш,
Але не позбавитись їх.
Зоріються ночі
І сонце зринає мов мак
І все-таки – очі
Немовби і жінки нема
Хай страчує тіло
Хай зраджують руки і сни
Тривожно й несміло
В очах ти шукаєш весни
І все, що лишилось –
Затьмарений погляд весни
Крізь очі зелені,
В яких загубилися ми
І навіть розмаї,
Й набридлі усім солов’ї…
Мене вже немає
Лишилися очі мої.
1997