Приходь в степи мого тепла,
Заходь в дзвіницю мого тіла.
Моя душа — дощем стекла,
Твоя — у вирій відлетіла.
Тебе поглинув синій день,
Розтертий з вибитим асфальтом.
Затерплим вигуком “Ти де?”,
Напіввідтвореним у смальті,
Дзвінок гойдається в дротах.
Але в тобі, немов у гроті,
Живе химерна самота,
Залюблена в свою самотність,
І незагойний теплий сум.
Чому твій погляд знов холоне?…
Ну хочеш, душу принесу —
Трьома краплинами в долоні?
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)