Чи люди усі – окремі світи.
Окремі системи?
Ти знаєш, хто я? Я не знаю, хто ти,
Зі споду ми темні...
Галактика... Купа розрізнених тіл
З невідомим зв’язком,
Неначе країна холодних світил
З дитячої казки.
І кожне світило само по собі,
Для інших – закрите,
І кожне рахує по власній добі.
Велике, несите...
І не розуміє сусіда свого:
Про що він торочить?
Летить, а не знає, куди і чого,
Як дивляться очі.
І люди так само... А, може, колись.
Як кілька еонів мине,
Враз станеться диво: чужинці якісь
За мить зрозуміють мене.
1989