І джмелі в квітниках,
І покоси. Й ланами –
Лиш південна
полуденна
млость.
І коли він – цей час
запитання –
настане
- Був щасливий? –
спитає Господь.
І забувши усе
крім ланів
недостиглих
І цих квітів
в житах і між трав
Через сльози солодкі
сказати
не встигну –
Так, ти, Господи,
завше був прав.
13.06.13