Мій перший рядок – про тебе
Мій перший цілунок – тобі
А птахи нанизують щебет
На вітру нитки голубі
І в’яжеться те намисто
Прикрасами на гілки
Похмурого саду, що листя
Не бачить уже віки
І я несу тобі усміх –
Єдиний дарунок мій,
Що кривить уста розпусні
Найгіршої із повій –
Тієї, що спродує душу
За щирий один рядок…
Я усміхів жовті груші
Нечасто зриваю з гілок
І іншим дарую нечасто
Ось-ось, мабуть, піде сніг…
Останній рядок – про щастя
Останній цілунок – мені.
Листопад 1994