Ну от ти й повернулася… Сідай!
Навряд чи путь твоя була легкою,
Тож відпочинь. Чекав тебе цей край
В стражденнім і величнім неспокої.
Це Божий знак, що знову ти прийшла
На землю, де народжена у росах,
Зорею осіянною цвіла,
Аж поки та гадюка вінценосна
Тебе не закувала в кайдани…
Ти повернулась!.. Отже знову з нами…
О, Воле! То куди ж ти? Поверни!
Озвись!.. Та лиш луна пішла ланами.
Вересень 1991