А вiд тебе, коли вже не жарко
I дощi накрапають дрiбно,
Раз на рiк прилiтає аркуш:
Мабуть, я ще тобi потрiбна –
Як, скажiмо, крига на Пiвночi,
Чи, примiром, пiсок в пустелi…
Рудуватим крилечком пiвнячим
Стрiпонулося сонце на стелi…
Мабуть, зрiдка про мене згадуєш,
Коли сон тривожний насниться.
Ти моєю прикриєшся зрадою,
Прошепочеш: “Вона, чарiвниця!
Не втечу нiяк вiд примари,
Хоч давно поснула сторожа!”
Надто сильнi у мене чари,
Я сама їх позбутись не можу.
Я не маю нi краму, нi храму,
Я вiдмрiяла вже – востаннє…
Лиш боюся: пришлеш телеграму –
Почуттiв на листа
не стане.
***
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)