Ти даремно впиваєшся сном:
Він минеться, мов спалах заграв,
Смуток звіється вітром між трав,
І світанок проллється вином.
Сам сп’яніє – і все оп’янить...
І лиш ми у мовчання підем –
Ми ж бо зрадили світлий Едем
За єдину незбагнену мить.
Хай же мрії за вітром несе! –
Ти мій сон. Я твій сон. От і все!
Березень 1993