Я стережу цей тихий день.
У нього стільки барв спокійних!
Коли заграва блиском вкриє
Його закінчення руде —
Він сплине дзвінко, мов вода,—
І в самоті мене залишить.
І проповзе нечутно тиша
З підвалин сходами на дах.
Дарма! Вона помре за мить.
Бо в димарі старої хати
Вже вітер учится кричати —
Напевно, і йому болить
Оце мовчання ковили
На стежці кинутого раю,
Який навряд чи пригадає
Конвалії, що тут росли.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)