Я ще тобі болю – немов здаля,
Я ще тобі вчуваюся донині...
Так ноги ампутовані болять
Шматкові, що лишився від людини.
Я ще тобі примарююся скрізь,
Пригадуюсь крізь крижану завісу –
Так згадує сухий торішній лист
Політ єдиний свій – під ноги лісу.
Я тихий підголосок в унісон,
Та за законом я згасати мушу.
І – німота. Так забувають сон,
Що лиш на мить зігрів холодну душу.
28.04.95