Я знаю все, що буде і було —
Так, як, мабуть, ніхто того не знає.
Ламаю час у пальцях, наче скло —
І на уламках вічність прозріває.
Тому скажу: все буде — як колись —
На стежці, що із пекла йде до раю,
Бо ще вино чекає на столі,
А серце має те, “що не вмирає”.
Та сплине час, і ніч перетече,
Ти спраглим рухом перекинеш штофа,
Підважиш перехрестя на плече —
І підеш в ранок, наче на Голгофу,
Бо над твоїм палаючим чолом
Стоїть, мов німб, тавро чужого світу…
Я знаю все, що буде і було,
Лише не знаю, як тебе спинити.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)