«Не бійтесь самотності
у чорному лісі:
коли ви самі –
ви безпомічні,
коли ви безпомічні –
ви святі,
коли ви святі –
ви невразимі.
… Не бійтесь самотності
у чорному лісі.»
Р.Скиба
Марина Брацило
А раптом ви не вийдете із лісу?
В опале листя зроните мету
Гілки і вітер виплетуть завісу,
А тиша– оспіває самоту.
Вам стане люба ваша безпорадність –
Найвищий дар загублених у сні.
Той, що не має – певно ж, неокрадний
Той, що не певен –мабуть, скаже: «ні»
Передчуття найвищої безпеки
Вросте у кров і мозок заснує
Немає в лісі галасу і спеки
А тиша – є. І сподівання – є.
Вас поки й небо повністю не вмістить
Не втримають і тисячі лабет…
А раптом ви не вийдете із лісу,
В своїх глибинах втративши – себе.
Листопад 1998