Ти усміхаєшся безсило,
Крізь усміх падаючи в сон.
А краплі в’ються теплим тілом,
Готові впасти на пісок -
Така вже їх прозора вдача:
Змішатись з брудом - і мовчать.
А ти й не бачиш, ти й не бачиш,
Як час спливає по плечах!
Здолай же снів таємну змову,
Єдиний погляд простели!
Дивися: я виходжу знову
З тієї ж річки, що й колись
15.04.97