І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (382)
27.09.17
Ти чув, як плаче мовчання
Ти чув, як плаче мовчання, Коли надію останню Із болем в серці ховають? – Кохана, так не буває! Ти чув, як земля зітхає, Як квилять пташині зграї, Коли кохання вмирає? – Кохана, так не буває! А коли кохання не стало, І надія у серці зів’яла, Все стогнало: земля до краю, І мовчання, й пташині зграї. Чуєш, плач…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
26.09.17
Опівнічне тебеписання
Опівнічне тебеписання. Майже вічності – май же крила. Хай на ранок росою стане Все що я тобі – говорила. Я тобі не мину, допоки Маю сили – тобі світити Моя ніжносте. Мій неспокій. Моє все. Мій безмежний світе Літо скапує. Ночі – довші Та лишається – видноколо А як я тебе – ну ніхто вже. І повір мені.…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)