І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (382)
11.02.19
Навіть словом не торкаюся
Навіть словом не торкаюся – Розминаюся з тобою. Як ти темно усміхаєшся – Аж до сонячного болю. І живе у серці ранкою Тихий здогад небезпечний: Ти встаєш для мене ранками. Ти мені приносиш вечір. А коли на мить розкраяну Відпускаєш свою душу, Лине усміх неприкаяний Мореплавцем, спраглим суші, – Розпускаюся пелюсткою, І живе в мені відлунням Несподіваного…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
08.02.19
Все так звичайно
Все так звичайно: вітер волосся розкуйовдив. Приходь до мене в гості, втомившись, – спочивать. У мене є для тебе цілісінькі три ковдри: Тоненька і грубіша, а третя – пухова. А ще є чай із медом і кавові зернятка. І ще лишився трохи Глінтвейн – на втіху снам… У мене є для тебе аж цілі три горнятка: Маленьке, трохи більше…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)