1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (355)

На віки вічні – цей біль, дозований краплями:Непевний дотик і слів припідняте забороло.Раптові зникнення – і повертання – раптом.І тільки усміх навік замикає коло.І збитий подих – мірило межі дистанцій.І біль у м’язах – тренуємось до знемоги.І рухи звірити – ну їх до дідька, танці.Узбіччя – прихистком: ну їх, оті дороги.Ми так уміємо. Мовби інак не можна.Немовби зустрічі – входять…
Я от думаю – стільки ніжногоНеймовірного, незбагненногоМов не стало мене, колишньої,ПолоненоїПолонила – я   Виціловуютьтрави стебламиПрихиляючи ніч до всесвітуЗвідки стільки аждива теплого,Опівнічного, безсловесного   І лиш зорі всі – у сторожу нам,Долі свідками випадковимиМій некликаний,неворожений…Незворотністюподарований
Сторінка 1 з 9