Перепустка в вирій
Перепустка в вирій (64)
Темп нашого існування - космічно шалений. У намаганні встигнути, зловити, осягти неосяжне ми підганяємо самі себе: швидше! швидше! Що там подумати - просто зупинитися й побачити щось окрім намічених цілей і то годі. Але іноді таки зупиняєшся. Озираєшся здивовано і пригадуєш: душі народжуються крилатими. І вони прагнуть своєї природної стихії, свого неба. А світ, як і за часів Григорія Саввича, ловить. А побут плете такі зручні тенета! І іноді почуваєшся таким знекриленим, що, здається, для того, щоб податись у вирій - і то потрібна віза. Чи хоча б перепустка. Кожному - своя.
21.01.22
Здається, все просто
Здається, все просто – а як умістилось: Чекаю на гостей – Для них і гостинець. Для того, хто Путнє шукає – і тут Ні жодної з таєн: Для того є – Путь. А ще б не забути, бува про Дорогу… Цикуту, спокуту – бува дорогого І справді попросить. А дойдеш – у Спокій Та як не назви – починається кроку.…
Опубліковано в
Перепустка в вирій
08.05.19
Лиш пахощами дихай. Не дивися
Лиш пахощами дихай. Не дивися. Такий він, цвіт духмяного горошку. Життя моє, метелику барвистий! Чи втішило кого – бодай на трошки? Що ти зробило – перш ніж далі, далі? Дало чиємусь погляду притулок? Комусь у серці світлом засміялось? Чиїсь печалі крилечком змахнуло? Можливо, так. Тоді – зітхни легенько. І усміхнись оманливому «нині»: Твоє майбутнє – у дитячій жменьці.…
Опубліковано в
Перепустка в вирій
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)