Неприкаяний блазень (40)
Як ми живемо? І що означає - жити? Для одних це звичне існування, буденний перебіг подій, інші ж намагаються відчути життя кожною клітинкою. А воно, це життя, як не банально звучить, має не лише світлий бік. І людині, яка живе з розпахнутою настіж душею, болить на гострих зламах долі, у намаганні співіснувати з несправедливістю, підлістю, просто недосконалістю світу.
І тоді гримаса болю кривить обличчя. І багато хто вдягає захисну маску цинізму. А люди говорять - блазень. Так, неприкаяний блазень, солідарний з Р. Е. Хайнлайном: "Люди сміються, бо їм боляче. А сміх - єдиний спосіб зупинити біль".
Я мовби заїжджена та іномарка
Така вже хороша – ну що ти, ну що ти
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)
- Зачекай, дитино. Не спіши з коханням в Ключі від ранку (12.01.21)
- Ти мимоволі вбив в І залишаться - вірші (11.01.21)
- Свято скінчилося в І залишаться - вірші (10.01.21)
- Як високо стелиться дим у різдвяному небі в І залишаться - вірші (08.01.21)
- Торуючи звично щоденні маршрути в І залишаться - вірші (05.01.21)