Оддай мене, мамо! Та ні, не оддай —
Чекають на мене жура та біда.
Люблю? Не люблю? — не питаюся, ні.
Ото тільки й світу, що плач та пісні.
А що за піснями? — то знає один
(Із поглядом долі, з очима біди),
Отой, що його відпускала сама.
Не дай мене, мамо, ой, мамо! Ой, ма!..
Не спалить любові мандрівний вогонь —
Коханий, що вирвався з раю мого.
Під попелом мертвим — тремтіння і жар…
Далеко — світанок, та близько — межа.
Згасають веселі шматочки пожеж…
Не дай мене, мамо: нащо нам чуже!
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)