Білизна пахла небом і дощем.
Врятована від простору і зливи,
Вона була невинною. А ще —
Світання починалося тремтливо.
І всепрощення хвилями текло,
І свіжість таврували наші тіні,
І пахло чистотою. І було
Іще далеко до гріхопадіння.
Були відкриті вигини руки,
І колір був іще первісно білим.
Це потім сорочки і рушники
Скомпрометують дотики до тіла.
Ще решта десь над шворками летять,
А я вже застигаю безпорадно,
Бо пролила лихим передчуттям
Вишневий сік на біле простирадло.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)