Ти будеш – то й досить.

У сенсі – того що ти був.

Що бачив громи

Й пережив перегони з вітрами.

Що знав, як прожити

бодай ще одніньку добу

З тим самим знанням –

про усе, що не є поміж вами.

Ти будеш – і крапка.

Бо кому поставити – зась.

За вашим порогом

Під самі жоржини – безодня.

Що з того, що хтось

Поміж хмарами в білому – «за».

Це зовсім не значить,

Що вічність почнеться сьогодні.

Ти будеш – ну, й будеш.

Не перший, не сотий і не…

Нанизано вервиці і перебирано вперто.

А те, що в зіницях, бува

небуттям промайне –

Хіба що для неї –

у вірші. І просто – не вмерти.