І не буде того, що не мало би бути.
Ти ж бо точно вже знаєш, що треба тобі.
Ти збираєшся випити звичну отруту
І скоритись ледачій безтерпній добі.
Безнадія прийде й захлинеться все віче,
Не побачивши тихого поступу дня.
Ти нікому й нічому в цім світі не личиш.
Ти стерня. Якщо хочеш – горіла стерня.
А відтак по тобі проростуть верболози.
Ти ж хотів посадити одніньку вербу...
Чоловіку не личать ні розпач, ні сльози.
Лиш повільне вростання в наступну добу.
Тож – ти є. І тобі обіцятиме Всесвіт
За відречення – безліч корисних речей.
Що ж. Це правда. Це звично. Це чесно.
Лиш
сумує
за зброєю
ліве
плече.
4.08.04