1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
31 січня 2019

Знов на підлогу сяду я

Оцінити
(4 голоси)

Знов на підлогу сяду я,
Мовчу, немов на чатах.
І знов тебе вигадує
Порожня ця кімната.


Вмирає сизе зарево,

Хитається прозоро
Наповнений примарами
Напружений півморок.


Момент прозріння втрачено,

Приховано невправно.
На двох – хапливо – начорно
Заварюється кава.


І ціла вже майоліка,

Все вигадать неважко.
Лиш на маленькім столику
Мовчить порожня чашка.

1995

Детальніше в цій категорії: « Ло-Літа Доки слова нависають »