А от тепер мені, Боже, справді
Треба твоєї ради
Чи добирати на рани
трави
Чи то так пересяде.
Я в тебе, Боже, нині питаю –
Маю вишивані льолі
Думаю – чи на бинти
розшматую
Чи простелятиму долі.
Бачиш, мій Боже,
мені здається
Ми вже догрались до краю
І при дорозі, кому заманеться -
Візьмуть ключі від раю
Але, мій Боже,
ну як розсудити:
Ладнаю торбину:
Як не спіткнулись -
чиїсь вони діти
Як не ховались –єдині
Боженьку світлий!
Не жаль вишиванок
Жаль тільки – всі вони
ляжуть
Тіло по Тілу –Рана по
рані
Я. І ще хтось. Перев’яжуть
Ну і за текстом:
– Ура! Перемозі!
Мертвим – ще й докір. За біди.
Мама була. Жмут зілля при дорозі.
Мертво. На сіно –
не піде.
14.08.12