Тобі в усім, що має бути тут,
До всього – крок, півподиха і слово.
І далі, певно, необов’язково.
І потім, мабуть, вийти у сльоту.
Промоклий день зіщулиться в клубок,
У грудку пір’я — мокро і пташино.
Тобі до завтра – ще одна стежина,
І, може, там чекатиме тепло,
Та поки – стинь. Тривога і дощі.
Сліпа зима, заплакана, мов осінь.
І ти бредеш, незгаданий і босий:
Погнутий спис. Стріла. Пробитий щит.
18.02.04