Маленька радість знайома вітру,
Коли він злитись нараз облишить:
Те, як муркочуть трава і квіти
В мить, коли вітер стає теплішим.
Велика радість знайома вітру,
Коли він вільний і шматтям – пута:
Він п’яний світлом, він грає віттям,
У ньому – легкість і смак цикути.
Та ця отрута зігріє вени
І станеш – теплим, і станеш – світлим:
Тобі належать зерно й плевели
І кожна радість, знайома вітру.
27.05.04