Ці промені пестять бузки і магнолії.
Ці очі сміються в зелену стинь.
Ці сонцем ледь-ледь припорошені колії
Між потім і вчора – мов срібні мости.
І ночі так дзвінко і п’яно підморгують.
І хмарами тіні тремтять на стіні...
Вкарбовано поміж роддомами й моргами
Ці сонно-щасливі три ночі і дні.
11.05.05