Небо стоїть склепінням.
Небо гойдає світло.
Довшають наші тіні,
Гнані весняним вітром.
Легшають наші кроки –
Може, ми вже злетіли?
І до нового року
Стільки всього лишилось! —
Біле буяння квіту
Під фіалковим небом
Келих п’янкого літа,
Осені сонні стебла
Перших снігів причастя...
Мрії і сни про літо...
Чом ми, неначе птаство,
Так поспішаєм жити?
08.04.04