А від вітру – нема рятунку.
Він цілує тебе наскрізно.
Він зриває усі лаштунки
І торкає твою білизну.
А на вітер – немає ради.
Надірвавши несказане слово,
Вітер глушить місцеве радіо,
Перевіюючи полову.
Цьому вітру немає спину.
Він пульсує, мов кровотеча.
Він жене, відриваючи тіні
Й на червоно фарбуючи вечір.
Він заходиться хвацьким свистом.
Він зриває лахміття сіре.
Місто в шоці. Німує місто,
Навесні відлітаючи в вирій.
3.03.07